Що є лояльність?




Що є лояльність?








По-французьки «loyal» означає «вірний». Установка і поведінку, які полягають у дотриманні існуючих правил, норм, приписів, а також у виконанні своїх обов’язків по відношенню до інших навіть при незгоді з ними — так трактує поняття «лояльність» словник із суспільних наук. А який сенс у це слово вкладають кадровики, коли міркують про працівників?

Дані проведеного опитування показали, що більшість HR-менеджерів вважають лояльним працівника, який «живе справою компанії». Тобто він затримується допізна, тому що треба виконати намічене на день (а не з бажання демонструвати завзяття); йому лестить визнання колег, тому що пишається своєю роботою; він займається самоосвітою, тому що хоче зробити кар’єру саме в цій фірмі. Начальство в свою чергу цінує таку людину. Йому довіряють складні і відповідальні ділянки (проекти), оскільки впевнені: такий інтересів організації не зрадить.

Найпростіший спосіб показати свою зацікавленість в житті фірми — дотримувати прийняті в організації правила при будь-яких обставинах. Але ж дотримуватися їх можна по-різному — розділяючи або не розділяючи точку зору начальства на порядок речей. Лояльний співробітник повністю поділяє позицію керівництва, його стратегічну лінію і відноситься до тимчасових труднощів, що виникають на різних етапах розвитку компанії, з розумінням і підтримкою.

Лояльний співробітник — той, хто не перебуває в стані явного чи прихованого протистояння з організацією. Як бути з байдужістю? Швидше за все, це теж лояльність, але десь на кордоні між «справі Рейху відданий» і «справа Рейху зрадив». Воно характеризується дуже низькою продуктивністю праці та пасивністю, яка може бути допустима для вантажників, але неприйнятна для фахівців.
Нелояльних поведінка — це бунт і саботаж. Причому приховане непокору може завдати навіть більшої шкоди фірмі, ніж відкриті дії. Все інше в більшості випадків можна цілком віднести до прояву лояльності.

Про любофь-ф

Лояльний співробітник — як снігова людина: про нього всі знають, але практично ніхто не зустрічав. Адже в реальності люди працюють, щоб заробити гроші, і найчастіше їм плювати на інтереси фірми. Так, вони виконує свої обов’язки якісно та оперативно, але мало хто дійсно «хворіє душею» за долю підприємства. Лояльного співробітника треба виховувати!

Повинні співпасти зацікавленість у діяльності компанії, матеріальних і соціальних благах, кар’єрному зростанні. Тоді людина вживається в компанію, вона стає для нього рідною і зрозумілою, що і є більшою мірою мотивацією до лояльності.

Зарплата, рівень організації робочих місць, кар’єрні можливості, система заохочень, заходи для співробітників, внутрішній і зовнішній PR, спрямований на підвищення статусу організації в очах працівників і здобувачів, — все це добре, але основним правилом експерти вважають виконання обіцянок. Саме так заробляється довіру, і чим воно вище, тим більше непопулярних дій ви зможете собі дозволити, не доводячи ситуацію до крайнощів.

При зміні влади на підприємстві співробітник настільки лояльний до фірми, наскільки фірма лояльна до нього.

Психологи вважають, що потенційну лояльність можна визначити ще при співбесіді, якщо задати кандидату кілька проективних питань: «Що таке хороша команда?», «Яким повинен бути хороший керівник?», «Що таке успіх?» І т. д. Чим більше відповідей співпадуть з реаліями і цінностями компанії, тим більше шансів, що співробітник виявиться лояльним. Однак, за даними проведеного опитування, думки HR-ів з цього приводу розділилися. Приблизно 70% вважають такі тести корисними і широко практикують їх, решта впевнені: за допомогою опитувальника неможливо визначити, чи буде новий людина вірна організації, яка поки для нього — «кіт в мішку».

Деякі фахівці пропонують проводити подібні тести в робочому порядку, наприклад, раз на рік, хоча б серед людей, що займають ключові позиції. Мовляв, аналізуючи результати в динаміці, легше з’ясувати, що потрібно зробити, щоб співробітникові було цікавіше і комфортніше працювати. Але, давайте поставимо себе на місце людини, що опинилася в зоні підвищеної уваги відділу персоналу. Якщо офіційної системи загального контролю не існує, і вас регулярно тестують «як виняток», чи будете ви комфортно себе почувати, знаючи, що на лояльність перевіряють саме вас? Висновок напрошується сам собою — «Мені не довіряють!» Так чи професійно створювати настільки демотивувальний фактор? Може, просто повісити ящик «Для пропозицій по організації роботи» та рядом оголошення — «Анонімні пропозиції не розглядаються!» Зрештою, вірність справі найкраще характеризують не слова, а успіхи в роботі і реальне проходження місії компанії.

Про зраду

Лояльність — величина непостійна. Фахівці виділяють зовнішні і внутрішні чинники, які можуть на неї впливати. До зовнішніх відносять, зокрема, зміни на самому підприємстві. Наприклад, людина, що влаштувався колись в компанію і пишаючись цим, цілком можливо, гостро сприйме реорганізацію. Так гостро, що звільниться, лише б зберегти приємні спогади. Зрадив він інтереси підприємства? Відповідь не однозначна, адже фірми, до якої він був прив’язаний, вже немає.

Або інший приклад — зміна влади. Працівник влаштовувався на певних умовах, а через півроку працювати доводиться під началом іншої людини і колишні домовленості не виконуються. Про яку лояльність тут може йти мова? У подібних ситуаціях співробітник настільки лояльний до фірми, наскільки фірма лояльна до нього.

До внутрішніх факторів відносять обставини, пов’язані безпосередньо з особистістю працівника. На лояльність співробітника у великій мірі впливає його зацікавленість у власних перспективах в даній конкретній компанії. Для менеджерів, наприклад, на ринку праці так багато спокусливих пропозицій, що навіть цілком лояльній товаришеві буває неможливо від них відмовитися. Чому? Та тому, що будь працює в першу чергу на себе, прагне до своєї мети, зокрема, до кар’єрного і соціальному зростанню. Покажіть людині, яких вершин він досягне, продемонструйте його вигоду, проявіть готовність підтримати його в устремліннях — і він ваш. Однак буває й по-іншому: умови роботи фахівця подобаються, а не до вподоби корпоративна культура. На жаль, тут нічого не поробиш, доводиться з ним розпрощатися. Зрада тут не при чому — не зійшлися характерами.
 


 

Добавить комментарий Отменить ответ